12.01.2013 21:59
для всіх
288
    
  6 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

ЗА МИТЬ ДО СПАЛАХУ

ЗА МИТЬ ДО СПАЛАХУ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Скраю світанку ніч темінь густу

Скупчує  в хмарному неба свавіллі.

Марно, бо ранніх снігів чистоту

Пестять вже доторки сонця несмілі,

Ніжно вгортаючись в марева білі.


Сивий досвітній мороз з вишини,

Поки ще пуп’янок сонця не квітне,

Трусить деревам засніжені сни

В плетиво інею вбрані тендітне,

Мов у шиття крижане тонкошитне.


Ще тільки мить! Зачарована мить –

Й сонячний цвіт спалахне пелюстками,

Бризок відлунням в снігах задзвенить

Іній розшиє злотими стьожками,

Світ заіскрить крижаними казками.


Мить… Поки ж тьмяних снігів напівтон

Сповнює ночі прощання безмовне,

А нерозквітлого сонця бутон

В віття, морозної величі повне,

Стиха вплітає проміння коштовне.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.01.2013 19:08  Бойчук Роман 

Надзвичайна пейзажна лірика. Майстерно. Чудово!!!

 13.01.2013 21:44  Тетяна Белімова => © 

Оце краса! Це те, чого тут явно бракувало! Дуже-дуже!
А ще знову про оману гориз онту читацьких сподівань - назва налаштовує на зовсім інший, військовий, чи що?, лад!

 12.01.2013 20:46  Сашко Новік 

красиво

 12.01.2013 12:40  Каранда Галина => © 

гарно, по Вашому...)