як все затрималось у часі!
літа досадно не змахнеш.
то пізно вже, то передчасно... -
із часом власним відстаєш.
життя усе як на долоні -
коротке, марне та пусте.
під знаком мрії, мов в полоні,
по колу йдеш серед пустель.
і хоч кричи, волай у муках,
хоч лобом бийся у стрімчак,
здіймай угору, в відчай руки... -
спаде лише луна мовчань.
твій погляд, вцілений у Всесвіт,
скрізь натикається на сміх.
і світ навколишній мов бескит,
де всі спокутують свій гріх...