30.01.2013 18:56
для всіх
223
    
  8 | 8  
 © Наталя Данилюк

Ти прийдеш знову...

Ти прийдеш знову...

Ти   при́йдеш  знову,  ніжна  моя  ве́сно!

Чи  не  з  тобою  раптом  оживу?

Чи  не  з  тобою  крига в  серці   скресне,

Дзвінкий  кришталь  посиплеться  в  траву?


І  розіллється  літепло  шовкове

Духмяних  квітів  по  вогкій  землі,

Загубить  вітер  зоряні  підкови

Між  гострих  скель  у  димчастій  імлі.


І  розплетуться  промені  сліпучі,

Пшеничні  пасма  небом  попливуть!

Зірветься  сонце  зі  стрімкої  кручі

Пірне  між  верби  в  сиву  каламуть.


Поллються  дзвінко  наспіви  пташині

Поміж  дерев  і  танучих  дахів,

Сховає  небо  пухові  перини

Аж  до  нових  морозів  та  снігів.


Розстелить  щедро  розмаїтий  ліжник,

В  таких  пахучих  росяних  квітках!

Ти  прийдеш  знову,  янголе  мій  ніжний,

Моя  квітуча  віхоло  п`янка!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2013 12:13  ОлеГр 

Прекрасно!

 31.01.2013 00:12  Тетяна Белімова => © 

Передвесняне... Сплелися воєдино очікування весни й майбутнього щастя...

 30.01.2013 22:20  Сашко Новік 

людям хочеться весни))) гарно, та ще законний місяць))))

 30.01.2013 21:48  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний такий, напористий вірш! :)) Навіть якби вона й не думала приходити, то від Вашої впевненості почала б уже валізи збирати! :))) Чудово!

 30.01.2013 20:49  Субота Олександр 

Гарно! Але ще прийдеться почекати

 30.01.2013 19:17  Недрукована => © 

Гарно дуже)

 30.01.2013 16:09  Володимир Пірнач => © 

Круто.
Повірю на слово, що вона все ж прийде :)
Сподобалось.
Плюсую.

 30.01.2013 16:07  Каранда Галина 

гарненько))