25.02.2013 16:28
для всіх
262
    
  4 | 4  
 © Антоніна Грицаюк

На дітей образи ненька не має

На дітей образи ненька не має

з рубрики / циклу «Матусі»

Зажурена мати вийшла до воріт,

Скільки вже минуло з того часу літ,

Роки пролітали, як птахи восени,

Вже багато в косах стало сивини.


Вже дорослі стали давно її діти,

Настав час бабусі внуками радіти,

Але вже втомилась мама їх чекати,

На дорогу з смутком завжди поглядати.


В кожного з дітей є своя дорога,

А в мами на серці лиш одна тривога,

Неньку просять діти іти з ними жити,

Але, як домівку рідну залишити.


Як же залишити садок біля хати?

Ніхто так не буде його доглядати?

Під вікном бузок кому зацвіте?

Кому ластівка на крилах весну принесе?


А яка потіха на серці у мами,

Розмовляти в полі з стиглими хлібами,

У ліску берізку кожну пригорнути,

Невже вона зможе усе це забути.


На дітей старенька образи не має,

Вона діток завжди додому чекає,

Яка-то потіха їх всіх зустрічати,

А, як серце рветься в дорогу збирати.


Гірка покотилась по щоці сльоза,

Знову залишилась у хаті сама,

З смутком на дорогу у вікно поглядає,

На дітей у гості знов ненька чекає.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.02.2013 23:03  © ... 

Дякую!

 25.02.2013 18:36  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Але сльоза нехай не тече! Сама ж розуміє, що у дітей "своя дорога". А раз просять її до себе жити, то діти хороші! Що їй ще треба? Хіба молодість вернути! :)))

 25.02.2013 18:06  Світлана Рачинська 

Материнська любов безмежна))) Гарний вірш!