Протиріччя думок гласу серця
Шовкогривими кіньми мої мчать думки полем віри незораних мрій,
Перешкоди долаючи всі на шляху крізь пориви неправди вітрів.
На поверхні землі об каміння зневір розбивають підкови надій,
Самоствердження щоб віднайти в цім житті...Кожній слід бути, мов дикий звір?!
Протиріччя думок гласу серця, що мов вправний вершник в руці з батогом...
Прислухатися все ж до наїзника слід - бо ж керманич він і поводир
І при цьому також пам"ятати: щоб лиш не порушити ритму свого!..
...В унісон думки з серцем; з галопу у рись - відображення в плесі води.
