Мені тебе так мало...
Мені тебе так мало, моя Весно!
Бубнявію тобою до знемог -
Живу тобою! Вмру я і воскресну,
Щоб стати твоїм Лелем... Бачить Бог -
Як прагну бути поруч із тобою:
Вливатися у бруньки, наче сік;
Скресати ледом, пливши за водою;
Палким пилком пелюсток (твоїх щік) -
Цілунком припадати й пропадати
Промінням Сонця блиском на вустах.
Твоїм першозелом я хочу стати:
В тобі родитись й жити у листах.
О, як же мені, Ладо, тебе мало!
Моїй такої рідної душі...
Зимова біль засипала, приспала,
Вже скоро Літо вкутає в дощі.
.gif "{#}")
