Лідія Яр
Я навчилась свій біль затискать в кулаці,
Я навчилась сміятись крізь сльози,
Я не хочу синицю тримати в руці,
Вчуся біди сприймати, як грози...
Я учуся любити людей, як себе
І себе в усіх людях любити...
Я учуся...й можливо, забуду тебе...
Я учуся...тебе не любити...
23.04.2013 22:09 © ... => Деркач Олександр |
Та так же...на пару хвилин сюди...нічого не поробиш, десь плюси, десь мінуси..таке життя... |
23.04.2013 22:01 © ... |
Привіт всім портальцям! Скучила за вами дуже, навіть сниться Портал, але, життя дещо змінило, чи змінилося...можливості бувати тут немає...покищо...думаю з часом все наладиться...Люблю вас всіх, скучаю...Вдячна за те, що пам,ятаєте, за коментарі....Щасти вам усим! Щиро дякую, що ви всі Є! |
22.04.2013 15:29 Оля Стасюк |
 фінал несподіваний... Це додало цікавості. Філософія, філософія, а потім несподівано - почуття. |
22.04.2013 14:51 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже сподобався вірш! Важко, майже неможливо, навчитись... не любити. |
22.04.2013 11:33 Тетяна Белімова => © |
Пані Лідо! Повертайтеся до нас, будь ласка! Нам не вистачає ваших мудрих слів!.. Поезія - ваша! Від першої особи! Така... із життєвим болючим підтекстом... |
22.04.2013 11:22 Деркач Олександр => © |
 Учимся...гарно |
22.04.2013 10:54 Чернуха Любов => © |
 Дуже сподобалось, така подвійність, клас! |
21.04.2013 23:36 Каранда Галина => © |
 прекрасно написано... сумно... |
21.04.2013 23:31 Ірина Лівобережна |
 Чудово! |
.gif "{#}")