Ай, болить… Ай, болить…
Нашому Нявчику
Така твоя доля, о котику милий, -
Це ти усе місто на вушка підняв,
Що наш телефон відучора ще білий,
Червоним, як пломінь, сьогодні постав.
І дзвонять, і дзвонять сюди усе люде:
«У нас нині сала ось кусень пропав –
Це він, ми це знаєм, ой що ж воно буде?! –
Загальний гармидер, суцільний бедлам»…
«Учора в родині справляли родини:
Запечену курку в пакеті украв,
Не хочемо, щоб у лихую хвилину
І весь холодильник до Вас він забрав»..
Така твоя доля, о котику милий, -
Вже лови на тебе квартал розпочав,
Молися ти, любий, що ти іще цілий,
Бо хтось десь хороший отруту підклав...
І жаль мені ..Боже, за що ж така мука!
Як дико кричиш: «Ні! Не брав! Ні! Не брав!»,
А я з молоком і з обличчям в розпуці
Півдня, як у пеклі, жертовно спасав…
І ось ти живий і в очах вже веселий
До мене мурчиш: «Правда, правда, не брав!»
На тебе дивлюсь: «Ой! Який ти ж підлесний!:
Чого я без бублика чай свій ковтав?!»…
