Ь
філософія м`якого знаку
Н.С. - Ага. Філософія, яка зводиться до пустого місця... Буква є, а звучить попередній звук. Нє, не по мені ця літерка
(з діалогу в коментарях)
Я не лізу у перші ряди.
Я не прагну очолити слово.
І не ллю забагато води:
«Ахи», «охи», - усе то полова.
Аутсайдер? Та начебто ні.
Голосні зневажали відкрито,
Намагались вказати мені
Моє місце в кінці алфавіту.
Все казали, що я і не звук,
Що порожній, і лиш заважаю…
Та моїх не опустите рук:
Своє місце я маю і знаю!
Вам невтямки: насправді з кінця
Видно більше - не сліплять же очі
Авангарди-абзаци-сонця,
До яких я і пнутись не хочу.
Всі тверді знають силу мою:
Я не лещусь до них, не маніжу,
Та якщо вже стою, - то стою:
Десь пом’якшу, а десь і відріжу…
Філософія в мене проста:
Звуки часто бувають порожні.
Але ЗНАК – множина не пуста,
І її зневажати не можна.
4.05.2013