Чия ж це доля ходить по плаю
Чия ж це доля ходить по плаю?
По зеленому гаю, по далекому краю,
Що ж це за доля така? Я не знаю...
Може це доля моя? Але ж чому я її не знаю?!
Ходить вже весна по зеленому гаю,
А в душі... А в душі я спокою ще не знаю...
Я маю все, сім`ю, любов, щастя маю,
Я його маю, а ж до самого краю....
Десь соловей щебече по під горою,
Десь бринить джерельною водою.
Карпати, я не маю через них покою,
Рветься туди душа і не здається без бою.
Я Бога молю, аби побути там з самим собою,
Побути з природою неозорою і святою.
Для когось вона стане колись і чужою,
А для мене вона зараз є рідною, душою.
Чия ж це доля ходить по плаю?
По зеленому гаю, по далекому краю.
Що ж це за доля така? Я не знаю,
Може це доля моя? Але ж чому я її не знаю?!..
Київ, 05.04.2013