Патологія
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
В боязкім тріпотінні
Тихі товпляться тіні,
В сплесках ночі німіють.
В їх серпанки вразливі
Горнуть сум нещасливі,
Що любити не вміють.
Як усі, ніби, з виду,
Та никають по світу
Непривітні й нервові,
Бо в відхиленнях дивних,
В ДНК дефективних
Ген відсутній любові.
– “Ген цей вигадка!” – щиро
Закричать недовіру
Патології щастя.
В миті мудрі критичні
Їх каліцтва незвичні
Довести вам не вдасться.
Про гіркоту сваволі
Неминучої долі
Стануть плакати зразу.
В сяйві місяця вповні
Неумійки любовні
Нудять чарами часу.
