19.06.2013 00:00
для всіх
273
    
  3 | 3  
 © Микола Чат

Посуха

Посуха

Хан Сонце, в степ заслав орду посухи.

Помчали курявою відчайдухи,

На розімлілі зеленню застави…

Безславно стліли на полову трави.


Маслина, серед вмерлого обійстя

Скрутила в злості осріблене листя.

Сичем вдовила за погиблим кленом,

Що чахнув поруч скореним знаменом. 


Порепано молила про пощаду

Землиця під кущами винограду.

Той, злякано, у в’ялості хітона,

Ховав малечі недозрілі грона.


Чернечі зграї гав неслись, мов стріли 

На раті кавунів, що зарябіли.

Розпорювали плоть дзьобами браво -

Ятрились рани згублених криваво.


І соняхи гойдалися ченцями

Над крейдяно-німими солонцями…


Лише полин не підкоривсь навалі -

Пішов на хана, в жовтому оскалі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.06.2013 20:06  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно, з нотками тривоги описано... Просто "чудово"!

 19.06.2013 17:34  Тетяна Белімова => © 

Картина всепожираючої спеки - все вартісне загине від її бича... Полин піде в атаку...

 18.06.2013 22:56  Чернуха Любов => © 

Дуже майстерно!