уява
Давай-но кружляти понад шпильками веж,
Давай-но літати над складками вулиць.
У тебе ж є парасоля? У мене теж!
Нехай вони на «раз-два-три» розтуляться!
Ми надто довго вивчали старий асфальт,
Бруківку, бетон і замочені мешти,
Ми міцно вростали в мушлі плащів і пальт…
Вже час і небом липневим повештатись.
Тож нам з тобою – в ті невідомі краї,
Де грому сонця, дощу – всього занадто!
Нас там чекають і ми там давно свої,
Такі навзаєм додатні координати.
Стрибай! І спробуй впіймати небесний ритм
В польоті без жодних законів механіки.
Допоки дихаєш – кожну днину твори,
Допоки твориш – дихай моїм коханням!
