Дзвенить в душі ледь тріснутий кришталь
з рубрики / циклу «Емоційні сплески»
Дзвенить в душі ледь тріснутий кришталь
журби, невиправданої втрати,
Чого нема - найбільш у світі жаль
Можливо, то лиш відгомін відплати?
Безмежжя призабутого часу
І більш нічого....Мерехтливі зорі
Покажуть шлях назустріч небуттю,
Щоб знову посміхнутись долі
Забутий день забутого життя
Так, не існує "вчора", "завтра",
Тримає павутинка відчуття
Місток, що зветься нині - правда.
Картинки нездійсненних мрій
П’янять уяву, загадковий образ
Нашіптує у сні: Я твій
Двійник. І враз втрачає обрис
Кого чекать, чого жадать?
Коли нестримно мчаться коні
Часу. Їх не спинить, не залякать.
Ні, не сховать лице в долоні...
Нас, як пісок у вихорі життя,
Несе стихія в невідомість
І все, що маєм - почуття,
Котрі, по суті, - надсвідомість...