25.06.2013 09:36
для всіх
231
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Суховій

Суховій

Зміїться пил по смаженим шляхам,

Курить безпліддям солонцевих латок.

Турчинить степом згубний вітер-хам, 

Вологи видуваючи податок. 


Кульбабо хмари мчать за виднокрай,

Підкорюючись хіті суховію. 

Леститься ковиловий водограй

Помежи парасольок деревію.


Вишнева миловидність пелюсток 

Хорониться в кістяччі сухостою,

Старезний, що підтримує місток,

Над русла колисанкою пустою.


У вогнедишній безпощаді хвиль 

Судомлять лячно волошкові вії.

Толочить вітер палом сухожиль,

Блідих ланів врожаєві надії.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.06.2013 16:18  Тетяна Чорновіл => © 

Читала декілька разів, і щоразу крім вдало і майстерно описаного спекотного марева в думки домішувалась якась незрозуміла тривога. Не природнього характеру, а душевного.
Немов ефект 25 кадру в ТБ...
Якщо автору вдалось виплекати так вміло щось незриме, болюче між рядками, то твір дорогого вартий...

 25.06.2013 13:52  Деркач Олександр 

Дуже гарно

 25.06.2013 12:23  Тетяна Белімова => © 

Пане Миколо! Ви справжній чарівник слова! Вам підвладні слова і їхні значення, вам підвладний словотвір для тих значень, які існують поміж словами! За покликом вашого пера постала картина степу - вичовганого, згорьованого від спеки, але все одно гідного опису й оспівування!

Чудово!