Догорає свіча
Догорають останнії краплі
І остаток тріскоче
На гніті й димить.
Догорає душа
У роздертому серці
На клапті,
Щоб в дорогу додому,
Його ж, вже подертими
Нитками зшить.
Наче кіл у грудях,
Затаїлась, завмерла розлука
І параліч думок
На повернення лиш отвіча.
Хто не був у світах -
Той не знає яка то є мука,
Коли туга і біль
Горать в тобі, як цяя свіча.