КАВОВИЙ НОКТЮРН
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
О, ноче! Нащо в заборон потоці
Віщуєш насолоду невблаганну?
Нугу вершково-кавових емоцій
Ловлю в жагучих хвилях океану,
Що сходять в піну шерехом припливу.
Серпанки відчуттів напівпрозорі
Не сприймуть бунтівні протести жодні.
Зриваються з небес гарячі зорі
І млосно тонуть в кавовій безодні,
Збагнувши таїну її вразливу.
Доп’ю край ночі очманіле щастя,
Сповна пізнавши лагідну гірчинку.
Заснути вже тепер навряд чи вдасться
Між буйства зір, що манять без спочинку
У кавових флюїдів дику зливу.
