02.07.2013 09:51
for all
177 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Зельд

ВІТЕР І ТОПОЛЯ

ВІТЕР І ТОПОЛЯ

Вітре буйний, вітре сильний, 

Не гни тополину, 

Не розказуй тої правди, 

Що козак загинув!

Не лишай її надії, 

Що приїде вірний, 

Приголубить, поцілує, 

Зніме чари й звільнить.


Розцвіте тоді тополя, 

Скине пух-хустину, 

Стане ясочкою в полі, 

До грудей прилине, 

В чорні очі поцілує, 

Пісню заспіває...


Лежить козак серед степу

Тополя - незнає.

Все сумує, виглядає, 

Листям з вітром грає:

Може щось таки розкаже, 

Коли чого знає?


Довго думав, довго пестив, 

Листя тополині:

-``Як розказувать небозі

Не малій дитині?``

Із далеку розпочати

Вирішив, поволі, 

Щоби бідну тополину, 

Не зламати в полі:


-``Якось гнав я степом хмари, 

Курявою грався, 

Аж побачив козарлюгу, 

Та й услід подався.

Зачепив його за вуса, 

Смиконув за чуба, 

Потріпав коняці гриву

І не відав, люба, 

Що попереду турецькі

Роз`їзди снували, 

Як побачать кого в полі;

Відразу - в`язали, 

Їхню долю - у неволю, 

В ясир забирали.


Сутеніло швидко в полі

І щоб, ще погратись, 

Полетів я вище й вище, 

Хмари розганяти, 

Звідти глянув вже до степу

І аж стрепенувся, 

Насідали на одного..

Та козак- не гнувся.


Десять.., двадцять.., ще підспіли

І щоб не хвалився, 

Пятдесять нарахував я

І не помилився!

Хвацько бився козарлюга, 

Ніде правди діти, 

Захотілося й мені

Йому підсобити, 

Позганяв назад я хмари, 

Та як розлютився, 

Та змішав усе докупи, 

Там, де козак бився.


Стало темно, як у пеклі, 

Грім перекотився, 

Я не знав на якім світі, 

Люба, опинився.

Чути було скрежет криці

І в темнім забралі, 

Миготіло лезо шаблі

Й голови злітали.

Вже кричали бусурмани:

-``Шайтан!..`` і тікати, 

Видно кінь був добрим другом, 

Нічого й казати.


Розвиднілось. Боже милий!

А попід горою, 

Лежать голови турецькі, 

Покриті росою.

Вже ворони позлітались, 

Каркають в долині, 

А козака бач - немає, 

Знать живий і нині!``


Тихо слухала тополя, 

Сльоза покотилась, 

Потім, тяжко так, зітхнула

І пухом покрилась.

Пух розвіяв тихо вітер, 

Та й у Дніпро скинув, 

Не зміг буйний розказати, 

Що й козак загинув.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.07.2013 17:58  Тетяна Чорновіл => © 

В Шевченковому стилі, гарно і майстерно! 

 03.07.2013 14:14  Наталія Сидорак => © 

Теж хотіла написати, що пишете в Шевченківському стилі) Сподобалося! 

 02.07.2013 23:09  © ... => Недрукована 

Мені приємно, що вам сподобалася робота. Дякую за оцінку! 

 02.07.2013 16:01  Недрукована => © 

Гарна робота. Такий типовий Шевченківський вірш. Зараз такого вже мабуть не пишуть. (А може то лиш я не бачила ніде:))
Сподобалось)