Ніч била в набат краплинами дощу
Ніч била в набат краплинами дощу.
Ніч била в набат криками: «Не відпущу!»
Здавалось, небо з розуму зійшло;
З нього, як і з очей, лило й лило,
Криками Банші заходився жорстокий вітер,
Гойдав, ламав безжально дерев віти,
Плачучи, розбивався об замерзле скло…
Зажурений погляд у даль, за вікно…
Доріжки сліз, стікаючих по щокам…
Глибокий сум. Беззвучний крик: «Не віддам!»
Южноукраїнськ, 16-17 (01:04) лютого 2010 р.