ДОТОРКИ ДОЩУ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Там, де місяць цідить наостанок
Срібні хвилі з хмарної безодні,
Дощ на зламі мороку в світанок
Ніжить крапель доторки холодні.
Марно дурить ніч, дощем умита,
В споришах забуті тіні всує,
Вже душа бринить, несамовита,
У світанку доторках пульсує.
Загублюсь в духмяній літній зливі,
Вмить скорившись серденька наказу,
Схлипну рими, доторком щасливі,
В перехресті простору і часу
Й десь… аж там… за відчуття межею
В дощ зійду, тамуючи тривогу,
Доторкнуся трепетно душею
До твого світанку дощового.
