Діалог

Що ти? Мріяв про мене, докторе?

Ну, лякай мене, я ж бо тут...

Від твоїх справедливих докорів,

Бачиш, роги якісь ростуть?

Про здоров`я не дбав, погоджуюсь,

Прів, як той солдат на плацу.

Любі боси нами погорджують:

Човгай лісом, або працюй!

Я із тих чорноробів-практиків,

Хто мантулить собі не в кайф.

От і вся моя профілактика.

Вибач, докторе, ітс май лайф.

Лікуватись? А що так вкрадливо?

Ми домовимось сяк, чи так...

То не штука для запопадливих,

Просто зараз з грішми - ніяк...

Назбираю, якщо попостую,

Що нам, мужнім, якесь здуття?

Ти скажи мені, скільки коштує

Твій чік-чік і моє життя?

Ти отут, на листочку випиши...

А нулі-і-ів!!! Незворушний ряд...

Тут самі копійки... для Фірташа.

Та жартую, мій білий брат.

Без проклять крізь щелепи стулені -

Я таким наперед простив...

Ой, дивіться, який розчулений,

Ще сльозу по мені пусти.

Прибіднятись манеру випусти.

Тут, під вікнами, твій "Кашкай"?..

Батько ноги від цього ж випростав,

Якось вийде, а ти лякай.

Я свої відтремтів екзамени,

Відхрестившись ножів і куль...

Хоч заріж, хоч приплюсни каменем,

Мій рахунок зійшов на нуль...

Добрий ти з усіма порадами.

Як же ринок людей міня...               

Не зрослося, так хоч порадував

Анекдотом на схилі дня.

Донецьк, 4 липня 2013 року