Роздуми на Йордань
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Над білим світом ясне сонце встало.
Вода свята омила наші лиця.
А нам – не так. А нам – все мало й мало!
І у собі так легко помилИться…
Господь дарує нам життя і волю,
А ми ж себе заковуєм в кайдани.
І відчаю натоптуєм мозолі,
І біжимо зализувати рани.
А треба ж тільки, щоб земля родила,
Свята вода нам душі омивала...
Відкрила очі широко людина:
Над білим світом ясне сонце встало!
Лубни, 19.01.2012