Здається все
Час іде, і нас несе,
Забуті вулиці душі,
Залили оловом дощі.
Руїни, пустелі,
Душі розламані стелі.
Навпіл серця полюси,
Мов розламані часи.
- мене неси.
І хто скаже, що винні не ми?
Відаючи дороге сирій землі.
Зронивши слюзу,
Я краще пормовчу.
- малюєш ти.
Все забути, переписати,
Знову почати і сказати:
"Сонце, не плач
Я винен, пробач."
І всі думки, і всі слова,
Розмились краплями води,
Розтали лишені сіди.
Зникаємо, і хто знає,
Що попереду чекає?
Життя часом не мед,
Та крок вперед.
- ми йдемо.
І пройдений шлях,
Відіб`ється в очах.
Я не взірець,
Та під кінець.
Коли слів нема,
Сподіваюсь, не дарма,
Пройшов свій шлях.
На устах:
"Це мій крах."
А час іде, і нас несе,
Здається все.