09.07.2013 11:29

для всіх

227

- | 2

 © Адам Буткевич

Принцеса пітьми

В ніч місяць вийти не схотів,

Зорі гасли у пітьмі.

Так повелось з усіх віків,

Все забувається людьми.

Віки ховають все в її долонях,

Її вуста приховують тіньми.

Корона з чорноти на скронях,

Вона принцеса у пітьмі.

Ложе стелене з руїн монастирів,

Вона царює в світла сні.

В цю ніч побачити її хотів,

Й вона наснилася мені.

Я вже зникаю у її очах,

Як істина в солодкому вині.

Мене нема, не на словах,

Ми серед темряви тепер одні.