33 - Й
Сховалась паморозь в коморі,
До сонця вишкіривши зуби,
Напівроздіті, майже голі,
Лежать на вулиці два трупи.
Скулить над ними, плаче вітер,
Їм не співають ``вічна пам`ять,
Тепер цим двом не постаріти,
А їм на двох-всього 17-ть.
І голод клацнувши зубами,
Відкрив у смерті рот кістлявий,
Тирана слуги із зірками,
По Україні хліб збирають.
Із віт горіх осипав листя,
І оком кліпаючи часто,
Сидів на гілці й дзьоба чистив,
Старечий ворон - свідок хамства.
Він бачив, як штики прибули,
Як забирали хліб, конЕй,
Як ``продрозвьорстку`` розвернули -
Сім шкір здирали із людей.
Як руйнували печі, жорна,
В Сибір зсилали ``куркуля``:
``Який вже я до біса, чорний,
Але й у мене є душа!
А в цих душа - суцільне жало!
Смола!
Чорніша дьогтю стала!
Настояна на спирті сажа!
А втім, хіба цих двох замало?!``
А демон в Шушинську злягався уночі,
З серпом гадюки й молотом пудовим,
Кував зірки, а викував мечі,
Ключі від пекла і стрічки на роги.
О так, зірки!..
…уже зірки,
У небі кволо мерехтіли,
Взяли у сутінки два тіла,
Тягнули гаком до ріки,
А десь сова в дуплі совіла,
Мороз по шкірі пробігав
І ворон настовбурчив пір`я,
Та каркав, ніби проклинав.
В агонії уся країна:
З голодних виривався губ,
Не крик, а стогін сполотнілих
Облич, об них червоні звірі,
Гострили свій голодний зуб.
Пропали два..,
а тут у полі,
Шептався колос до зерна:
``Не випадай із мого лона,
Ти бачиш, ходить смерть голодна,
Тримайся міцно колоска!
Вночі прийде сестра молодша,
Збере у вузлик з фартушка,
Якщо й сама, як ті, не всохла,
Якщо жива ще, сирота!``
``Осиплюсь краще я і взимку
Озиминою проросту,
Бо через мене, сиротинку,
В Сибір на каторгу, зашлють.``
І дивно було чути птиці,
Отой тихенький шелест слів..,
А в ніч червоні колісниці,
Везли на плаху бунтарів.
