Давно замовк вже соловей
з рубрики / циклу «Про долю»
Давно замовк вже соловей,
Турботи – його діти,
Тепер йому не до пісень,
Є ради чого жити.
Всю ніч завзято він співав,
Лунала пісня всюди,
Та лиш під ранок замовкав,
Хвалили його люди.
Стають вже діти на крило,
Час скоро вирушати,
Як би там добре не було,
Не буде він співати.
Не зрадить рідній він землі,
Прийде весна, кохання,
Полинуть знов його пісні,
З вечора до рання.
м. Славута,
