05.08.2013 21:11
для всіх
242
    
  7 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

ПАЛАЮЧА МИТЬ

ПАЛАЮЧА МИТЬ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

У присмерку гойднулось сонце сонне,

В пітьмі з вервечок розтрусило жар.

Від іскри небо зайнялось бездонне,

Й нестримно, крізь легкі серпанки хмар,

Линуло в світ вогненною красою.


Повіривши у свій кінець не зразу,

Прощання вечір лагідно скимить.

На тлі безмірно-вічних сплесків Часу

Горить червоним сном заходу Мить

І плаче в трави стишені росою.


Згублюсь і я бездумно в тихих травах,

У полум’яну злину вишину!

Нехай колосся ніжиться в загравах.

Не мій то сон –  шал сонячного сну

Мить незбагненна з вій росить сльозою…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.08.2013 08:04  Деркач Олександр => © 

Красиво...усе

 07.08.2013 16:45  Наталія Сидорак => © 

Красиво.. обожнюю сходи і заходи сонця... дивилася б на них безкінечно. Як циклічність життя... Завжди штовхає на роздуми...

 07.08.2013 13:47  Тадм 

у Ваші вірші неможливо не занурюватися. по вуха. чудово

 07.08.2013 00:21  Каранда Галина => © 

чудово

 07.08.2013 00:12  Дебелий Леонід Семен... => © 

Гарно про Мить.

 05.08.2013 23:34  Оля Стасюк 

нам дощі послали, а самі все палите? та ну, не треба. хоча вірш вийшов красивий.