…Бутоніє трояндно мій спомин…
Вітру теплого шаль зі всебіч огорта моє тіло.
Зупиняюсь на мить, щоби мить цю допити до дна.
І зімкнуті повіки; в свідомості сонячно-біло
Бутон́іє трояндно мій спомин, в нім - ти... Неземна.
Став, неначе частинкою вітру, мов подих південний.
Під склепіннями неба й землі я мов скульптор - із хмар
Ніжний створюю стан твій, кохана, уже нездійсненний.
Дві хмаринки для крил... А колись дві руки на вівтар...
Як же хороше, мила, витати у споминах білих:
Повертатися в час наших днів, нехай навіть на мить.
Як же боляче тут на одинці в буденностях сірих...
Пам"ять віє теплом, а опісля у серці болить.
