08.08.2013 10:45
18+
271
    
  3 | 3  
 © Бойчук Роман

…Бутоніє трояндно мій спомин…

…Бутоніє трояндно мій спомин…

Вітру теплого шаль зі всебіч огорта моє тіло.

Зупиняюсь на мить, щоби мить цю допити до дна.

І зімкнуті повіки; в свідомості сонячно-біло

Бутон́іє трояндно мій спомин, в нім - ти... Неземна.


Став, неначе частинкою вітру, мов подих південний.

Під склепіннями неба й землі я мов скульптор - із хмар

Ніжний створюю стан твій, кохана, уже нездійсненний.

Дві хмаринки для крил... А колись дві руки на вівтар...


Як же хороше, мила, витати у споминах білих:

Повертатися в час наших днів, нехай навіть на мить.

Як же боляче тут на одинці в буденностях сірих...

Пам"ять віє теплом, а опісля у серці болить.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2013 15:04  Оля Стасюк 

Дуже красивий вірш, і картинка така... незвичайна))) "білих-сірих", певно, не найкраща рима, але загальна атмосфера чудова.

 09.08.2013 09:01  Тадм 

гарно.....

 08.08.2013 17:15  Світлана Рачинська => © 

гарно

 08.08.2013 13:53  Тетяна Чорновіл => © 

Красива журба!