Лідія Яр
Хіба мене ти зможеш полюбити?
Я ж ніби осінь...Золотом поманю,
Потім дощі холодні буду лити
І сонні ранки кутати в тумани...
А втримати мене хіба ти зможеш?
Тобі в долоні кетягом калини
Впаду на мить, щоб душу розтривожить,
А далі - в небо клином журавлиним...
Хіба тепер ти повернутись зможеш
До сірих буднів, вкутаних у смутки?
Якщо і так... та сни твої тривожить
Щоночі будуть мрії- незабудки...
22.08.2013 20:55 © ... |
Щиро дякую за відгуки |
22.08.2013 09:57 Тадм |
 мелодійно |
22.08.2013 00:12 Каранда Галина |
 гарно |
21.08.2013 22:44 Тетяна Чорновіл => © |
 Красиво! Пісенно! Але нащо Ви йому зразу стільки запитань! ))) Якось воно буде, не усугубляйте і не лякайте людину ))) |
21.08.2013 20:12 Тая |
 Сподобалося! Читається просто, легко, душевно... |
21.08.2013 19:39 Деркач Олександр => © |
 Гарно... |
21.08.2013 18:42 Оля Стасюк |
 красивий вірш і неочікуваний кінець. _) |