А я у снах іду до тебе знов
Збиваючи на травах стиглі роси,
І маків цвіт, що, мов гаряча кров,
Собі вплітаю у примарні коси…
Іду між трав, між сивих полинів,
Що мені відстань і якась негода…
Та не збагну я, повернувшись з снів
Ти - моя кара, а чи нагорода?...