Олена Вишневська Мій дикий звір
Імлисті сутінки сливові землю напували
Під покривалом листопадових ночей.
Торкався поглядом незайманих плечей
Мій дикий звір. Тебе давно не приручали,
Вінком самотньої душі коронували,
По далі заховали від людей.
Горіли погляди голодні. Зустріч. Очі в очі.
І обпікало лезо місяця вуста.
В повітрі пристрасті мелодія густа
Заманювала хижака в тенета ночі…
Губився слід прокляття слів пророчих
Нести самотності відлюдної хреста...
17 вересня 2013
20.09.2013 13:42 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудові образи! Сутінки також сливові! Лезо місяця пройняло! |
20.09.2013 08:33 Тадм |
 класно |
19.09.2013 22:03 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Це щось нове у Вас і цікаве! |
19.09.2013 21:23 Тетяна Белімова => © |
 Цікавий твір)) відчувається тваринний магнетизм... |
19.09.2013 16:22 Світлана Рачинська => © |
 Пронизують пекуче і холодно твої рядки. Дуже гарний і вдалий образ. Взагалі, прекрасно!!! |
19.09.2013 16:12 Дявяносто Девятьи Де... => © |
 Сподобалась атмосфера, романтичномістична лірика, одним словом Сутінки, по нашему Змярканне. |
19.09.2013 15:10 Володимир Пірнач => © |
 Шикарно. |