Осіннє кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Чорна хмара наганяє,
Журбу та печаль,
Осінь душу огортає,
Думки летять в даль.
Так минуле не вернути,
Вороття немає,
Тільки серцю не забути,
Воно пам’ятає.
Не забути дні осінні,
Хоч роки спливають,
Були юні ми і щирі,
Та спогади крають.
Затоптали у багнюку,
Те кохання люди,
Отримали ми науку,
На все життя буде.
Лиш спогади залишила,
Та любов осіння,
Щиро, вірно ми любились,
Я й досі не вільна.
м. Славута,
