25.09.2013 00:50
18+
239
    
  10 | 10  
 © Деркач Олександр

Предтеча печалі

...N

Небо на землю упало змарніле,

Мордує себе сльозами у зливі.

Усе вже даремно, все запізніле -

Моє невимовне, твоє неможливе.


У мене для тебе - тиша мовчання.

Ти раниш словами - наче із сталі.

У неба для мене - дощ, як прощання,

Незване кохання предтеча печалі...



м.Прилуки, 24.09.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.02.2014 00:37  Мальва СВІТАНКОВА 

Лаконічно-довершено!

 25.09.2013 23:31  Наталя Данилюк => © 

Щемно... Мабуть, це осінь винна, що такі мінорні нотки зазвучали... Але ж так чуттєво написали!

 25.09.2013 18:13  Марієчка Коваль 

та це не предтеча, це уже якась ріка печалі в ЛГ.)))))
Після сьогоднішньої лекції напишу вам - мінімізуйте Печалі, створивши фікцію радості. Мож прокатить і закінчиться ЛГ мовчання.
Гарний текст.

 25.09.2013 15:01  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось! Тільки безнадійно якось. По чоловічому.
Мені здається, я знаю, що Вам відповіла б на це таємнича ...N ))
Моє "чудово"!

 25.09.2013 14:05  Недрукована => © 

Сумні рядки.
Чудово написано!

 25.09.2013 13:07  Ірина Лівобережна 

 25.09.2013 13:04  Володимир Пірнач => © 

Класно.
Дуже сподобалось.
Плюсую.

 25.09.2013 11:23  Ірина Затинейко-Михалевич 

"Моє невимовне, твоє неможливе"...як часто ми самі собі вибираємо "неможливе"...добре, що поетична душа все-таки опосередковано щось вимовляє...щось уможливлює...предтеча печалі навіть чогось сподівається...

 25.09.2013 10:08  Світлана Рачинська => © 

Надзвичайно сумний і прекрасний вірш...Моє Вам чудово!
 

 25.09.2013 07:36  Тадм 

сумно, але гарно

 25.09.2013 00:54  Тетяна Белімова => © 

Чудово, Сашо! Що ще додати? Все дуже гармонійно й суголосно: якщо відчуваєш біль, природа вторить. Її і твій біль зливаються в одну фантасмагорію...