21.09.2013 14:28
18+
262
    
  9 | 9  
 © Наталя Данилюк

Іще тримаюсь...

Іще тримаюсь...

Іще тримаюсь мріями за нас,

Думки про тебе труться, ніби жорна

Струнких тополь ясний іконостас 

Бентежить зранку музика мінорна 


Грибних дощів. У затінку дібров 

Журливий клен, огорнутий імлою, 

На гілку хмарку сиву наколов, 

Пробивши м`якоть гострою стрілою.


Отак і ми без крапельки жалю 

Свої серця пробили навзаємно... 

Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!.. 

А час покаже: може й не даремно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.09.2013 11:42  Світлана Рачинська => © 

Прекрасно)) Браво)) Мої овації!!!! Чудово, Наталю)

 22.09.2013 08:05  Тадм 

Наталочко, образність Ваших віршів вражає. Вони кожним рядочком занурюють у дивосвіт Ваших переживань, вражень, відчуттів. У цьому вірші мене зачепили жорна і останній рядочок. Супер!

 21.09.2013 19:27  Віктор Насипаний => © 

Наталя в нас взагалі молодець! Скільки нам до неї ще рости. Чудово!

 21.09.2013 15:47  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно!

 21.09.2013 15:25  Ігор Стожар 

… А час покаже, може й не даремно.
Тільки так. Скажи, - важко переживання свої, чужі класти на папір?
І мені так само…

 21.09.2013 15:17  Мальва СВІТАНКОВА 

сподобалось, дуже+Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна

 21.09.2013 15:05  Каранда Галина 

ЧУДОВО

 21.09.2013 14:51  Зельд => © 

Чудовий вірш!
"Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна " - особливо гарні рядки!