Наталя Данилюк Іще тримаюсь...
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м`якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
22.09.2013 11:42 Світлана Рачинська => © |
 Прекрасно)) Браво)) Мої овації!!!! Чудово, Наталю) |
22.09.2013 08:05 Тадм |
 Наталочко, образність Ваших віршів вражає. Вони кожним рядочком занурюють у дивосвіт Ваших переживань, вражень, відчуттів. У цьому вірші мене зачепили жорна і останній рядочок. Супер! |
21.09.2013 19:27 Віктор Насипаний => © |
 Наталя в нас взагалі молодець! Скільки нам до неї ще рости. Чудово! |
21.09.2013 15:47 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! |
21.09.2013 15:25 Ігор Стожар |
 … А час покаже, може й не даремно. |
21.09.2013 15:17 Мальва СВІТАНКОВА |
 сподобалось, дуже+Струнких тополь ясний іконостас |
21.09.2013 15:05 Каранда Галина |
 ЧУДОВО |
21.09.2013 14:51 Зельд => © |
 Чудовий вірш! |