Дідова наука (свобода)
«Що то - свобода?» - діда запитав
І відповів дідусь, заплющив очі,:
«То, хлопче, бачиш, там вгорі, з під хмар
Літає пташка й вирватися хоче.
А, коли взяти її і зловить
І засадити в клітку, навіть чисто з злота -
Нізащо в світі не захоче жить,
Хоч би й до корму дав їй позолоти.
Ти будеш дбати, годувать її,
Будеш тулити іграшки й дарунки -
Та лишень небо снитися у сні
Буде, сердешній, а не ситість шлунку.
І як ти її, онучку, не лелій,
Як не пести і не тули до себе -
Їй найдорожче не ухід цей твій,
А світле, вільне й непокірне небо!
Так і в житті, внучатку, позачас,
Полакомившись на якусь наживу,
Навіки можна втратити якраз
Свободу, волю й рідну Батьківщину!