Минають мене
Сипте із мене слова, як просохлу труху...
спрага на зашморгу голову носить високо.
Вдома поріг укривається втомленим свистом.
Сплю на зігрітих колінах - хтось вперто чекав.
Зараз минуть ті, що блудом на очі вертають -
люди з худими тілами й нерівними рухами...
Скільки вас чують мій голос і бачать мій страх.
Вдома на вікна наліплені кожен із вас.
Опріч постійних запасів наступних життів,
сивим кошлатим в`язанням страхую свій спокій.
Тепло на місці, хтось пальцем торочить мій сон.
Зараз минуть. Минають мене перехожі...
Чернівці, 28.09.13
