28.09.2013 22:32
для всіх
189
    
  3 | 4  
 © Шкромида Іванна

Минають мене

Сипте із мене слова, як просохлу труху... 

спрага на зашморгу голову носить високо. 

Вдома поріг укривається втомленим свистом. 

Сплю на зігрітих колінах - хтось вперто чекав. 


Зараз минуть ті, що блудом на очі вертають - 

люди з худими тілами й нерівними рухами... 

Скільки вас чують мій голос і бачать мій страх

Вдома на вікна наліплені кожен із вас. 


Опріч постійних запасів наступних життів, 

сивим кошлатим в`язанням страхую свій спокій. 

Тепло на місці, хтось пальцем торочить мій сон. 

Зараз минуть. Минають мене перехожі...



Чернівці, 28.09.13

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.01.2014 21:24  Ірина Червінська-Ман... => © 

Вітаю на порталі. Приємно вас тут читати)))

 29.09.2013 10:54  Тетяна Белімова => © 

Багато сенсів ви зачепили, пані Іванно!
Найбільше припало:
"Опріч постійних запасів наступних життів,
сивим кошлатим в`язанням страхую свій спокій"
Метафора дуже цікава, незбита.
Успіху!

 28.09.2013 22:30  Світлана Рачинська => © 

сильно
Читаю втретє. Сильний кожен рядок.

 28.09.2013 21:26  Деркач Олександр => © 

класно...відповідає настрою...