Альтруістичне
Яремні вени спухнули в ярмі,
Судома м’яз скрутила правосуддям…
Що винен ще я ненаситним людям,
В альтруїстичній гниючи тюрмі?!
Лише наказ, і Совість – конвоїр,
Мене цурпелить принципом до трону,
Де ви, одягши лінощів корону,
Безглуздям актів псуєте папір.
Благальним перебором по душі,
Проходите відточено-старанно.
Слізьми відтявши розум філігранно,
В обов’язку ховаєте коші.
І я, неначе жертвенний баран,
На вівтарі лишаю краплі поту.
На збитій спині волочу роботу,
Що кров`янить насмішками із ран.
