12.10.2013 16:55
для всіх
185
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич

Гудки короткі - втома. Я не вдома.

Залізноосеневі ланцюги

переміряють літаками знову

небесний простір. Жовті хоругвИ

на плЕчах тягне жовтень у листопад.

І падає. І плаче. І встає

(мала дитина). Виплекаю здогад,

що я тебе чекаю, бо ти є.



Калуш, 2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.10.2013 11:49  Світлана Рачинська => © 

Класно, Ірино) Всі слова зайві.

 12.10.2013 11:04  Ірина Затинейко-Михалевич 

неперевершені ноти осеннього чекання поміж жовтих хоругв...Ну Ви і ріжете словами читача - в саму підсвідомість...Дякую і за цей вірш!!!