в нього пальці такі, що медово лоскоче під лоном

і так хочеться там опинитись, у їхнім полоні.

задля цього ростеш і скидаєш усі кілограми,

а під маскою плачеш, бо пам"ять-паскуда ночами

занотовує тих, що у ліжку прогірклим абсентом

натирають його. Але зваблюють пальчики вперто.

хочеш білого, щоби стріляли на шиї смарагди,

бо у нього рахунок з нулями, веранда на дачі і авти.

ти свого досягла, та тепер тебе тиснуть фрагменти,

влипла в голос солодкий, як муха в чиїсь екскременти.

і прокручує небо тобі не нулі вже, а дулі,

бо у нього у мізках не ти, а одні лише кулі.

Калуш, 9.10.2013