Це місто душить межами і снами,
Антени підпирають небозвід,
Щоб діти світла не лягали з нами -
Нас і без того жде ще сотня бід:
За кожним рогом причаїлась цегла,
Підлили відьми перехрестя всі.
Колосся жнемо, коли зорі смеркли,
Не миємо вже очі у росі.
А може досить? Зіржавіла зброя
В сараях душ - непотріб лиш туди.
А зранку з люстра не:"Щасти!", а "Хто я?"
Хто я?.. Луною лунко б"є: "Хто ти?"...
Це місто душить. Ці дороги. Люди.
Черги́ залізних ко́ней і туман,
Хати з очима сірого приблуди,
Що скоро вмре від виразок і ран.
А, може, досить?..
Калуш, 2013
