Ноктюрн з ліхтарем
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Місяць зір золотистих гарем
Розгубив десь у хмарнім серпанку.
Ніч шукає їх безперестанку,
В темінь хлипаючи ліхтарем.
Ні, нема… Клени зверхністю крон
Гублять листя своє в шелестінні
Та снують наполохані тіні
Галасливої зграї ворон,
Мов стривожених вісників лиха.
Це не дійсність страшна й не кошмар,
А безсонного смутку марноти,
Чи осіннього відчаю ноти
Поміж каркання страхів-примар.
Йди в чекання моє навпрошки
Крізь захмарену зоряність неба,
Поспішай у мій сон, бо без тебе
Рвуться в безвість осінні листки
І ліхтар в темінь хлипає стиха.
