Під невиразним сяйвом ліхтарів…
Під невиразним сяйвом ліхтарів,
Тебе чекаю в жовтня дощовиці.
Немов закляття древніх мольфарі́в,
Слова кохання бубоню водиці.
Печаль тече дощем за комірець,
Берізки листям струшують надію.
Бешкетник - пустотливий вітерець,
Її ховає в золота завію.
Трамвай жаліє гуркотом коліс:
- Іди, іди … не при́йде. Чоловіче..!
- Не при́йде, ні … дарма її возніс..! –
Вороняче з вітей горланить віче…
Та попри все, на лавці у парку,
На Вас чекаю, в сльотяній крамолі.
Де ліхтарі на зігнутім карку,
Мене вкривають ніби парасолі.
