Так хотілось його обійняти,
наче поряд були все життя.
Ніжно-ніжно у сні цілувати
Кожну мить цілувати уста.
Я вигадую зустріч з тобою
І, замруживши очі, іду…
Зупинюсь і не маю спокою,
Бо тебе у товпі не знайду.
Та я вірю, що тебе побачу,
Кожну мить хай серце плаче,
Кожен день тебе чекаю,
Я без тебе, мов зникаю.
Очі сірі вже згасають
Почуття мене вбивають
Все віддам зимі голодній
Серце стало щоб холодним.
Зовсім розум вже втрачаю без тебе,
Може, там, у майбутнім житті.
Хтось так ніжно прошепче: «Кохаю…»
І я вірю, що ним будеш Ти.