18.05.2010 17:55
-
515
    
  - | -  
 © Маруська

Коли кохання помирає знов 

Й розлука ділить навпіл цю любов 

Ми знову повертаємось туди, 

Де перший раз зустрілись восени. 

Кудись невпинно їхали таксі 

А ми, занурившись у спогади сумні, 

Казали один одному: «Кохаю… ти прости» 


Ти залиши мене, пробач. 

Я знаю, сумно, ти не плач. 

Та іноді кохання спить його не можна пробудить 

Я знаю, важко буде нам, 

Як будем жити різним ми життям 

Але і разом нам не буть. 

Багато сталося і цього не забуть. 


І знову сумно. Згадую тебе… 

Твої обійми гріють не мене. 

Наше кохання вже не об’єднать 

Але воно живе. 

Ми розірвали його на шматки 

Один живе в тобі, другий – в мені 

І спогад крає душу знов і знов… 

Навіщо власноруч убили ми любов?? 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!