Входить сумна в передпокій...
Входить сумна в передпокій,
Повільно скидає одяг.
В очах її – вічний спокій,
А тіло – холодний протяг.
І руки її безсилі,
Ковтають повітря губи,
Неначе тісто змісили
Солодку хвилину згуби.
Все буде, як завжди тихо:
І ванна, і лезо, і морок.
Хтось тихо зайдеться сміхом –
Т и ш а с т а є т о б о ю.
