Ірина Червінська-Мандич
Вареник місяця повісився над ставом,
Біжить доріжка по воді і ділить чорноту
На два кавалки площини, де шурхіт хвиль
Ніяк не змовкне. Білий лебідь спить
Під ковпаком верби. Дрімають трави
На пагорбах, причесані вітрами.
Пищать самотні кажани і сови –
Це їхній час, бо зорі всі для тих,
Чиї повіки сон ще не заплющив.
Калуш, 27.10.2013
02.11.2013 11:52 Дявяносто Девятьи Де... => © |
 читал здесь у кого-то что солнце повесилось, а тут вже и мисяць повисывся:=) ох уж эти поэты - то сами вешаются, то кого-то(шутка такой))) живите долго и счастливо, вирш сподобався и Вы интересный автор:=) |
31.10.2013 16:47 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарно! )) Хоч і місяць наклав на себе руки! )) |
30.10.2013 20:05 Оля Стасюк |
 гарно змальований спокій, але перший рядок.... аж мороз по шкірі. |
30.10.2013 19:42 Світлана Рачинська => © |
 Особливе бачення! Особлива поезія. Класно так... |
30.10.2013 19:16 Марієчка Коваль |
 вареник місяця - смішно, але це як своєрідна тавтологія. мені це не подоб. треба подумати. не знаю. |
30.10.2013 18:34 Володимир Пірнач => © |
 Прикольно. |
30.10.2013 15:38 Олена Вишневська |
 Сподобався "вареник місяця" ))) |