Атлас осені
Ліхтареві стовпи вчора дню перебігли дорогу,
Інша версія ночі у гості з вітанням – прийдешня.
Фотографія світу – колажні полотна тутешні,
Зашнуровані зміями звіданого автостопу,
Де залізні рухомі будівлі – і спальня, і кухня,
Хліб насущний – блаженна подачка, чи, пак, подарунок,
Чисте озера плесо – майбутнього «завтра» притулок,
Де принишкла небесна лазур і позлітка пожухла.
Сіре тло між деревами золота – трохи незвично,
Хоч і другий молодик уже недоспостерігає
Чорно-білі крилаті ключі, що прямують до раю,
І заблизько вчувається музика біла зустрічна.
Білий подих – в лице, у потилицю – щебети й галас.
Між мереживом з хмари і жовтими кігтями листя
З переораних ріль виріс чорним, сумним обеліском
Падолистовий час – тимчасовості осені атлас.
Калуш, 30.10.2013.
