Граблі
Буває так. Живе собі людина
І все життя, немов якісь щаблі.
Сьогодні мрієш, завтра - досягнула,
А після завтра стала на граблі.
І вдарившись, ніщо не осягнула.
І раптом чує звідусіль поради -
Учися на своїх же помилках!
Вона не проти і немов би й рада...
І помилки розвішав по кілках,
Умиротворено чека відради.
Замріялась. Здійснилося. Кохає.
Таке раніше бачила в кіно.
Немов на крилах в небесах літає...
І раптом "бум" по лобі держаком.
Бо знову наступила на граблі,
Ще й тріснули життєві два щаблі.
Ніщо не виправиш, не переклеїш,
Бо це закладено Всевишнім в ДНКа.
Химерну із невдач і слави суміш,
Мов каву, смакувати все життя,
Щоби із гулею прийти на фініш,
А присмак щастя взяти в небуття.
07.11.2013
