Борис Пастернак «ЗОЛОТА ОСІНЬ»
Осінь. Казка. Замок див,
Огляду відкрита сфера.
Ліс. Просіки. Даль шляхів,
Що вдивляються в озера.
Як на виставці картин:
Зали, зали, зали, зали
Ясенів, в’язів, осин
В позолоті небувалій.
Липи обід золотий -
Як вінець на нареченій.
Лик берези – світ ясний
Під фатою, нескінченний.
Не дістати до землі –
Під листом в канавах, ямах,
В жовтих кленах флігелі,
В золота відтінку рамах.
Де дерева на зорі
В вересні стоять попарно,
І в них захід на корі
Залишає слід янтарний.
Де у яр ступнути годі,
Щоб відомо всім не стало:
Так бушує, як в негоду,
Під ногами лист опалий.
Відгук де в кінці алей
Біля спуску залунає,
І зорі вишневий клей
Згустком стигне в небокраї.
Осінь. Давнини житло,
Пам’ять літ у нім витає,
Де скарбів всіх каталог
Холоднечі перст гортає.
................................................................
ЗОЛОТАЯ ОСЕНЬ
Осень. Сказочный чертог,
Всем открытый для обзора.
Просеки лесных дорог,
Заглядевшихся в озера.
Как на выставке картин:
Залы, залы, залы, залы
Вязов, ясеней, осин
В позолоте небывалой.
Липы обруч золотой —
Как венец на новобрачной.
Лик березы — под фатой
Подвенечной и прозрачной.
Погребенная земля
Под листвой в канавах, ямах.
В желтых кленах флигеля,
Словно в золоченых рамах.
Где деревья в сентябре
На заре стоят попарно,
И закат на их коре
Оставляет след янтарный.
Где нельзя ступить в овраг,
Чтоб не стало всем известно:
Так бушует, что ни шаг,
Под ногами лист древесный.
Где звучит в конце аллей
Эхо у крутого спуска
И зари вишневый клей
Застывает в виде сгустка.
Осень. Древний уголок
Старых книг, одежд, оружья,
Где сокровищ каталог
Перелистывает стужа.
