09.11.2013 22:29
18+
171
    
  4 | 4  
 © Ірина Червінська-Мандич

Вчорашні приходять – і множиться глупота,

Сьогоднішні палімпсести – у латаних вишиванках.

Прочанка душа моя в світі цьому, прочанка,

А комусь – нарив у горлі, або на губі кіста.


І білі птахи неозамків і бастіонів-нео

Ховають за цеглу нео-нові пристановища,

І курява липне до цоколя бурим видовищем,

І світить з екранів голодна Кассіопея.


Палають каскади байтів у гіпернейронах,

Куди не поткнеться думка – усюди слова, слова…

А серце донині згадує, як проростає трава,

І дихає в торфі сонце на ймення Сонях.



Калуш, 8.11.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2013 11:45  Світлана Рачинська => © 

дуже класно
ефектно) Справляє найкращі враження!

 12.11.2013 09:45  Деркач Олександр => © 

цікаво написано, сподобалось...